зводити — I зв одити і рідко ізво/дити, джу, диш, недок., звести/, зведу/, зведе/ш і рідко ізвести/, веду/, веде/ш; мин. ч. звів, звела/, звело/, рідко ізві/в, ізвела/, ізвело/; док., перех. 1) Ведучи, допомагати кому небудь або змушувати когось сходити… … Український тлумачний словник
ізводити — ізво/дитися, ізв яза/ти, ізв я/зувати, ізв я/лити, ізгада/ти, ізга/дувати, ізганьби/ти, ізга/рячу, ізгаса/ти, ізга/снути, ізги/нути, ізгля/нутися див. зводити, зводитися, зв язати і т. д … Український тлумачний словник
зводити — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
ізводити — дієслово недоконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
зводити кінці — позитивно налагоджувати матеріальне становище … Словник лемківскої говірки
зводити з путя — збивати з правильної дороги … Словник лемківскої говірки
зводити з розуму — доводити до божевілля … Словник лемківскої говірки
зводити на слизке — підводити когось … Словник лемківскої говірки
зводити курок — підготувати рушницю до вистрілу … Словник лемківскої говірки
зводити мыслы — знаходити логічний зв язок у думках … Словник лемківскої говірки
